Інструкція по експлуатації

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Пічні кахлі призначені для лицювання поверхонь опалювальних побутових печей і камінів. Кахлі використовуються для лицювання і художнього оформлення в середині приміщень. Кахлі випускають слідуючих видів, прямі і кутові, цокольні або карнизні. Лицювання кахлями можливе тільки в процесі кладки каміну або печі і потребує навиків плиточника.

 

ТЕХНІЧНІ УМОВИ

Водопоглинання пічних кахлів не меньше 8%. Пічні кахлі повинні бути термічно стійкими і витримувати перепад температур 220±20° С. Пічні кахлі на зворотній стороні мають спеціальну румпу для з’єднання їх між собою і кладкою печі. В румпі повинні бути отвори для кріплення кахлів дротом. При погрузці, транспортуванні і вигрузці пічних кахлів повинні бути прийняті міри безпеки. Піч лицьована кахлем повинна нагріватись до температури +90 ° С, підвищуючи тим самим температуру тепловідачі печі.

 

ВИМОГИ ПО ТЕХНІЦІ БЕЗПЕКИ

 При роботі з глиною, піском та іншими розчинними сумішами необхідно захищати очі спеціальними окулярами. Ручне сколювання та підтесування кахлів проводити в рукавицях та захисних окулярах.

  

ПІДГОТОВКА ДО РОБОТИ

 Уважно вивчіть схему зборки каміну. Визначтесь з його розташуванням. Не слід забувати, що відкритий вогонь не любить протягів, тому потрібно розташовувати камін подалі від дверних пройомів.

 Мал. 1 – Схема і варіанти розташування каміну

 

 

Монтаж комплекту каміну, печі проводять знизу вверх згідно схеми зборки. Спочатку розкладіть кахлі на площі підлоги, згідно схеми зборки, підбираючи колір лицьової поверхні так, щоб поверхня утворена пічними кахлями при розгляді на відстані не менше 3-х метрів від очей спостерігача створювала враження однотонності і єдиного малюнка. Лицювання декоративними кахлями проводиться «шов у шов» згідно схеми зборки. Не допускається лицювання декоративними кахлями способом в розбіжку або по діагоналі. Функціональний камін для двровяного опалення, крім декоративної форми повинен складатися з таких елементів: топки з колосником, зольника та димової труби з конденсатом

  

Мал. 2 – Поперечний розріз каміну

 

 Замість постійного колосника можна використовувати з’ємний виготовлений з товстих прутів або з полосової сталі. Топка повинна бути викладено вогнестійкою цеглою (шамотом). На початку димоходу, тобто в розширеній частині топки необхідно влашувати так званий конденсатор. Під час дощів він захищатиме топку від заливання водою. Найменьші розміри димоходу повинні складати 24х24 см (на довжину цегли), а димова труба повинна виступати над дахом. Див. мал.2.

 

Камін є різновидністю печі і кладку його проводять так само. Експлуатаційні якості каміну залежать від правильної кладки переходу від паливника до димозбірника, димового уступу (зуба) і співвідношення ширини, висоти і глибини паливника, розміру портала, димозбірника, місцерозташування каміну по відношенню до дверних і віконних пройомів. Розміри порталу каміну повинні бути пропорційні площі опалювального приміщення (у співвідношенні приблизно 1:50, але у всіх випадках висота порталу не повинна перевищувати глибину паливника більше ніж у 2 рази).

 

 

Таблиця 1 – Схеми і основні розміри камінів

А         Б          В         Г          Н         ахб

65        51        41        12        41        14x27 А — ширина порталу

70        60        41        12        61        14x27 Б — висота порталу

76        71        41        13        63        27x27 В — глибина паливника

81        71        41        13        66        27x27 Г — висота горловини

86        76        41        13        71        27x27

91        76        46        13        71        27x40

102      76        46        13        81        27x40

107      76        46        13        89        27x40

122      81        46        13        101      27x40

137      91        51        13        107      40х40

 

 

Мал. 3. Схема каміну

 

 

Таблиця 2 – Підбір оптимальних параметрів каміну

Площа приміщення, м2       Ширина зьову порталу, мм Висота зьову порталу, мм   Глибина паливника, мм          Січення каналу димоходу, мм

15        520      400      300      120 х 250

20        600      500      300      140 х 270

30        700      550      300      140 х 390

40        800      600      350      270 х 270

50        900      700      400      270 х 390

60        1000    750      450      270 х 390

 

 При кладці необхідно строго дотримуватись правил виконання пічних робіт.

 Перш за все це стосується підготовки розчину. Розчин для вогнетривкої кладки повинен бути пластичним, м’яким. Глина і пісок для розчину повинні бути чистими. Для приготування його необхідно використовувати кварцовий пісок з максимальним розміром зерна 1 мм. Кладку ведуть на глинопісчаному розчині в пропорції 1:5. Розчин необхідно готувати не менше ніж за одну дві доби до використання. Міцність кладки збільшується, якщо в розчин додати трішки солі. Товщина швів при кладці не повинна перевищувати 5 мм.

 

Вогнестійку цеглу кладуть на розчин вогнетривкої глини, в яку додають шамотний порошок в пропорції 1:1. У продажі також існують готові суміші для кладки камінів та печей.

 

На готовому фундаменті крейдою розмічають контури згідно креслень і проводять готування першого і наступного ряду в суху. Кладку ведуть з перев’язкою вертикальних швів на половину цегли, «під розшивку». Підігнавши ряд в суху, цеглу знімають і вимочують у воді до тих пір, поки не перестануть виділятися пухирці повітря. Вогнетривку цеглу тільки сполочують водою від пилу, добре вимочена вогнетривка цегла погано віддає воду і при першому ж опалюванні моде тріснути. В той же час погано змочена цегла, інтенсивно вбираючи в себе вологу із розчину, висушує його, і робить кладку маломіцною. Кладку печей, камінів і димових труб ведуть з якісної цільної глиняної цегли рівномірного червоного кольору без тріщин. Неякісна ценгла або перепалена цегла для кладки не годиться.

 

Кладку ведуть так. Правою рукою або кельмою наносять шар розчину на постіль (місце укладання цегли) і розрівнюють його, потім лівою рукою виймають цеглу з води, наносять на зістиковочне ребро або торець залишки розчину з правої руки і поздовжнім рухом з натиском в сторону вертикального шва ставлять цеглу на місце. Залишки витесненого розчину знімають ребром долоні або кельмою. Якщо цегла лягла невдало, не потрідно поправляти її постукуванням. У цьому випадку її потрібно зняти, очистити постіль і поверхню цегли від розчину, змочити і повторити кладку. Кожний ряд кладки перевіряють будівельним рівнем з правилом на горизонтальність, кутником або шнурком по діагоналі на прямокутність, відвісом – на вертикальність стінок та кутів. Через п’ять – шість рядів кладки внутрішні поверхні протирають мокрою ганчіркою, загладжуючи і затираючи шви.

 

Відтесана сторона цегли не повинна бути обернена в середину каналу. Зтесування цегли молотком-киркою ведуть, опираючи її на припідняте коліно, щоб амортизувати удар, що наноситься по зтесуваній грані зверху вниз. Кладку цегли, як вздовж так і в поперек, ведуть з попередньою підсічкою, вибираючи для зколювання рівну, гладку цеглу без тріщин. На поверхні цегли з усіх чотирьох сторін роблять насічки, потім різким ударом молотка-кирки розбивають (розколюють) цеглу. Удар повинен наноситися точно по насічці (бажано з ребра) усією заточеною кромкою кирки, але ні у якому разі не кутом.

 

Вертикальні шви кожного ряду повинні перекриватися цеглою вищележачого ряду. Перевэ’язка повинна бути на ½ або ¼ цегли. У виключному випадку вертикальні шви можна залишити не перекритими лише на висоту 2-х рядів кладки. При кладці паливника і димоходів не слід обмазувати розчином їхню внутрішню поверхню. Їх необхідно протирати через кожні 5-6 рядів кладки, щоб на стінках не залишалось розчину. Залишковий розчин, висохнувши потріскається, відвалюється і засмічує димовий канал. Пройом перекривають консольним напуском цегли з двох сторін і замикаючою цеглою наступного ряду. Верхню перемичку прямокутного порталу (паливного пройому каміну) зазвичай викладають, використовуючи металічні кутники або інший профільований метал. Купол і арку, виконують, як правило, у пів цегли, вибираючи непарну кількість цеглин, так як сама верхня цегла в куполі є замком, замикаючим півдуги. Купольний портал кладуть на опалубку із настилу по кільцю зі стіками і притесуванням цегли або розширеними швами з розчином. Для розширених швів рекомендується використовувати цементо-пісчаний розчин з вогнетривкими добавками (шамот, асбест). Вести кладку необхідно строго по відвісу і по рівню. По вертикалі її перевіряють через кожні 3-4 ряди, а по горизонталі - рівнем. Звичайну глиняну цеглу перед кладкою змочують, занурюючи її на декілька хвилин у воду, видаливши з неї пил, який перешкоджає доброму зв'язуванню цегли з розчином. Добдра тяга залежить від слідуючих факторів: гладкості стінок димоходу (чим вони гладкіші, тим сильніша тяга). Висота димової труби (висота труби від колосникової решітки до верху повинна бути не меньше 5 метрів). Труба, що виходить на дах, повинна знаходитись по можливості, якомога ближче до конька. Це збільшує тягу. Димову трубу виводять: вище даху на 0,5 м, якщо вона знаходиться не далі як на 1,5 м від рівня конька даху, якщо вона знаходиться на відстані 1,5 - 3 м і не нижче лінії, проведеної від конька вниз під кутом 10° до горизонту, якщо труба від конька розташована на відстані більше 3 м.

 Мал. 4. Розташування димових труб на даху

  

Цеглу для труби обирають найкращу. Вище покрівлі трубу для міцності обкладають вапняком, вапняково-цементним або цементним розчином або штукатурять. Від атмосферних опадів трубу та отвір довкола неї при виході за покрівлю потовщують і захищають покрівельною сталлю або цементним розчином. порушення цього правила створює зворотній рух повітря - завихрення, в результаті чого піч починає диміти. Також впливати на ятгу в печі може і вітер, а також будинки та дерева з густою кроною, що знаходяться неподалік.

 

 ЛИЦЮВАННЯ ПЕЧЕЙ ТА КАМІНІВ

 Лицювання кахлями найбільш красивий, гігієнічний і найбільш поширений спосіб обробки. Кладка печі або каміну з лицюванням потребує особливої уваги і послідовності. В розмірах кахлів можуть бути невеликі похибки-допуски. Тому після підбору приступають до їхньої обробки, підтесують кромки з таким розрахунком, щоб усі вони були однакового розміру. Лицювання печі проходить в слідуючому порядку. З початку викладають з відібраної цегли стінку без розчину. Розбирають її і залишають тільки один нижній ряд. Потім встановлюють перші кутові кахлі нижнього ряду з глиняним розчином. Вставляють потрібну кількість проміжних кахлів, кожний з яких насухо приміряють до свого місця, а якщо виникає потреба, то додатково шліфують, щоб вони якомога щільніше притискались одне до одного. Встановлені насухо кахлі виймають і ставлять на розчин, підкладаючи його тільки під румпу, повністю заповнюючи увесь простір без пустот. Для закріплення кахлів в цегляній кладці печі використовують штирі, дріт та скоби. Підібрані по відтінкам і підігнані по розмірам кахліна один ряд скріплюють між собою і цегляною кладкою. Робиться це так (див. мал. 5): в отвори горизонтальних полиць-румп просилюють наперед підготовлений, нарубаний дріт діаметром 5 мм, по довжині рівний висоті кахлю. Вистпупаючі за межі румп кінці дроту, а також їхні середини зв'язують скрутками з м'якого дроту. Кінці скруток закріплюють на кладці. Крім того, вертикальні ребра румп сусідніх кахлів скріплюють полосами сталі для запобігання розходженню вертикальних швів.

 

Румпи кахлів заповнюють глиняним розчином з дрібним щебнем. При лицюванні печі кахлями особливу увагу слід приділяти дотриманню вертикальності кутів та швів, так як найменьше відхилення псує зовнішній вигляд печі. Потрібно добиватися мінімальної товщини швів, особливо вертикальних.

  

Мал. 5. Кріплення кахлів

  

Правильність кладки крайніх плиток перевіряють кутником. Також перевіряють точність лицювання стін рейкою, рівнем та відвісом. Виконавши усе лицювання, поверхню печі обтирають, видаляють бруд та пил, глину, готують гіпсове тісто і змащують ним лицьовану частину, особливо шви. Як тільки гіпс злегка застигне, його видаляють чистою ганчіркою, а разом із ним і налипший бруд. Гіпс залишається тільки у швах. Можна видаляти бруд на поверхні також уайт-спиртом. Промивають лицьовану частину ще раз (через 2 години) теплою водою і витирають м'якою ганчіркою.

  

ПЕРШЕ ОПАЛЕННЯ КАМІНІВ ТА ПЕЧЕЙ

 Після завершення клдаки, в швах печі залишається велика кількість вологи. яку необхідно поступово видалити. Якщо одразу почати опалювати піч "на повну потужність", з великою вірогідністю можна стверджувати, що в її стінках з'являться тріщини. Перші 2-3 дні піч повинна сохнути природнім шляхом: відкривають усі засуви, дверцята, утворюючи протяг. Після чого можна виконати перше запалювання, на короткий термін - 20...30 хвилин. Палять дрібні скалки, папір. Цю операцію повторюють декілька днів підряд, постпупово продовжуючи її тривалість. Крім того, на тривалий час необхідно залишити відкритою димову трубу і по можливості відчинити у домі вікна та двері навстіж. Звичайно, це можливо при умові хорошої погоди, в теплу пору року.

 

В залежності від конструкції вашої печі або каміну, їхня сушка може тривати від одного до трьох тижнів. Піч може вважатися просушеною, якщо на зовнішніх поверхнях та засувах не залишилось сирих місць і немає вологи.

 

Опалювальні якості печі залежать не тільки від матеріалу, із якого вона складена, але і від того, як вона експлуатується власниками. Якщо ви тривалий час не користувалися піччю, наприклад, не жили зимою на дачі, перш за все необхідно перевірити стан димоходу та наявність тяги. Тяга в печі не повинна бути занадто сильною Коли дрова розгоряться, димову заслонку постпуово прикривають, зменшуючи тим самим силу тяги, але так, щоб дим не пішов у приміщення. Сліпучо-біле світло полум'я свідчить про надлишок тяги, а темно-червоний колір про її недостаток.

 

Підвищена вологість дров погіршує горіння. Тому їх попередньо просушують. Укладати дрова в паливник необхідно не щільно, з таким розрахунком, щоб до верхньої частини паливника залишалось не меньше 20 см. Не можна перегрівати піч - в лицюванні і кладці можуть з'явитися тріщини.

 

Тільки коли над шаром вуглів, що залишились немає голубовато-синього полум'я, опалювання вважаэться закынченим. Через 5-10 хвилин можна щыльно зачинити усі дверцята і засувки.

 

Дотримуючись цих простих порад, ви зможете користуватися піччю багато років.

 

Мал. 6. Предмети для обслуговування каміну

  

ОСНАЩЕННЯ КАМІНУ

 

Діючий камін повинен бути оснащений слідуючим інструментом (див. мал. 6): кочергою, щипцями для дров, лопаткою для вигрібання попелу і щіткою для чистки колосника. Ці інструменти повинні висіти на стіні каміну або розміщатися на спеціальній стійці, всановленій рядом з каміном. Усі ці інструменти повинні бути виготовлені із стальних залізних стержнів (наприклад з арматурної сталі), з відповідною ковальською обробкою.

 

Дуже приємно посидіти і відпочити біля каміну зимою в холодну пору року. Полум'я каміну за півгодини нагріє приміщення до нормальної температури. Променисте тепло швидко зігріває стіни, а застояне повітря, волога і сирість за хвилини зникають і підуть в кам'яну трубу з потужним потоком повітря. Експлуатація камінів має свої особливості як джерело відкритого вогню. Для отоплення каміну найкраще за все підходять сухі березові, осикові або вільхові дрова. Надають перевагу дровам з осики, так як вони дають біле полум'я і не коптять. Для повного та ефективного згоряння дров рекомендується використовувати металічні підставки або чавунну колосникову решітку.

http://.com.ua/ Проектування, комплектація будівництва, ремонт кахельних груб та камінів, печей Проектування, комплектація будівництва, ремонт кахельних груб та камінів, печей
Яндекс.МетрикаУкраїнський будівельний портал www.promobud.ua